Парохом в Муріяльдо був о. Іван Дзукко, який був добрим та розумним священиком. Коли призначили йому, по рукоположенні, парафію в селі Муріяльдо, він був мило вражений родиною Савіо: Карло був доброю людиною, а його дружина - справжня ангельська душа! Походили вони із сусіднього села Мондоніо і жили вже кілька років в Ріві ді К'єрі, коли в 1842 р. прийшов на світ Домінік. Потім, через обмаль праці в селі, всі вони перейшли жити до Муріяльдо. Карло був добрим ковалем, але мусів доповняти скромний заробіток у кузні працею на полі, як рільник. Мама Брігітта клопоталась удома, а у свій вільний час «кравцювала». Це була проста, працьовита і розумна жінка, яка виховувала своїх дітей в любові до Бога і праці.
Отець Іван часто бачив, як Домінік, тримаючись шорсткої мозолистої батькової руки, йшов до церкви. Досі він не мав нагоди поговорити з хлопчиною, та зимою 1847 р. довелось їм обом стати приятелями. Було це так - отець щодня вранці ходив до церковці відправляти Службу Божу. Одного дня він був трохи зажурений: «Чи прийде хтось нині до церковці в такий мороз, в таку сніговію?»
Здаля йому здавалось, наче побачив перед дверима щось таке, що виглядало як сірий клунок. Що ж це таке може бути? - подумав він.
З цікавості, мимоволі прискорив свій хід. Побачив він замість клунка хлопчину, що, спершись головою об двері, тихо молився. Це був Домінік! Отець дуже здивувався.
- Що ж тут робиш, Домініку, в таку холодну погоду? - запитав він.
Домінік стрепенувся. За той час, коли молився навколішки перед дверима, він закоцюб від морозу.
- Та жду, - відповів він, - отче, на Святу Літургію!
- Заходь до середини, - сказав йому парох. - Але ж студінь!
Саме цього року Домінікові йшов п'ятий рік і він вже навчився відповідати та служити до Служби Божої.
Відтоді-то о. Іван та малий Домінік стали приятелями. Коли стрічались на дорозі, хлопчина радо приступав до свого пароха. Домінік часто чекав на о. Івана біля церкви перед Службою Божою.
«Чи дощ, чи сніг, чи свято, чи будень - писатиме пізніше о. Іван, - Домінік приходив до церковці».
У своїх особистих записах отець ще додав: «Ось хлопчина, на якого можна покладати великі надії. Дай, Боже, аби до великих діл стелився йому шлях!»
