З часу заснування Братства Непорочної Діви Марії, в Ораторії багато речей покращало. Деякі учні та вчителі, які не знали про існування Братства, дивувались такій глибокій переміні. Отець Франчезія бачив, як його учні змагались між собою, хто краще вчитиметься та поводитиметься. Причину такого змагання довідались через кілька років. Дон Боско був дуже задоволений і називав те Братство своїм «королівською нагородою».
Стало практично неможливим, щоб увійшов незнайомець до Ораторії та говорив щось проти релігії чи підбурював юнаків проти неї, як колись бувало. Члени Братства слідкували, щоб не кружляли між хлопцями антиморальні журнали чи книжки, якщо виявляли щось таке, то з усмішкою та з жартами відбирали літературу та знищували її.
Якось один юнак приніс непристойно ілюстрований журнал. Інші відразу обступили його, розглядали журнал і сміялись. Побачивши це Домінік і собі приступив до гурту. Протиснувшись наперед, взяв журнал в руки і подер. Дехто хотів протестувати, але Домінік не дав йому часу на це: першим виступив з протестом: «Це недобре! Така гидота не має права увійти до нашого дому».
- Та ми хотіли тільки сміятись з цього!
- Хочеш піти до пекла зі сміхом на устах?
- Та ж яке зло в тому, який же це гріх?
- Ти не бачиш в цьому жодного зла? - запитав Домінік, споважнівши, - Це значить, що ти вже такий, як оте зло!
Ніхто потім не відважився протестувати, взялись всі до забави.
