«І ЩО ЩЕ ВИМАГАТИ?»
Дон Боско часто повторював: «Якби я був папою, я не мав би жодного сумніву проголосити Домініка Савіо святим».
Він був переконаний, що Церква колись дозволить та заохочуватиме малювати в церквах образ його найсвятішого учня. І, щоб події з його такого короткого життя не пішли в забуття, Дон Боско попросив приятелів та знайомих Домініка написати все, що вони знали про нього. Читаючи ті спогади, він написав би коротку біографію, що служило б іншим юнакам прикладом християнського та геройського життя.
В 1859 року, два роки по смерті Домініка, Дон Боско вручив своїм учням «Життя Домініка Савіо», де було написано про ті всі події, які всі знали та пам'ятали. Та біографія розійшлася швидко по всій Італії і була перекладена на інші мови, для допомоги численним юнакам в їх моральному та духовному житті. Тоді ж зародилась думка, щоб зробити щось для проголошення Домініка святим.
Спочатку справа видалась дуже важкою. Вперше за існування Церкви висувалась пропозиція проголосити святим молодого хлопця. Домінік, коли помер, не мав повних п'ятнадцяти літ. Богослови в Римі ставили різні запитання: «Чи може дійти до святості хлопець, який не прожив ще повних п’ятнадцять років?»
Над цим почав роздумувати богослов Сальотті, який пізніше став кардиналом. Він захопився постаттю Домініка Савіо настільки, що хотів про нього говорити з папою Пієм X. Ось як пише про ту розмову сам Сальотті:
- Святіший Отче, що ви думаєте про Домініка Савіо?
- Що думаю? - не дав мені закінчити папа. - Це справжній зразок для юнаків наших часів. Хлопець, який зберіг свою невинність до смерті і під час короткого свого життя не проявляв жодної поважної хиби - справжній святець. І що ще тут вимагати?
- Так, Святіший Отче, але, коли одинадцятого вересня розпочався процес, щоб проголосити його святим і мені припала честь боронити його, дехто мені закидував, що Савіо був замолодий, щоб проголосити його блаженним та святим.
- Ще одна причина, щоб це зробити. Нелегко для підлітка бути досконалим у всіх чеснотах. А Домінік зумів це зробити. Життєпис, що написав Дон Боско, і який я прочитав, добре представив мені хлопця, що заслуговує бути прикладом для інших юнаків для наслідування в житті. Я потім сказав папі, що Домінік користується великою симпатією молоді, а папа Пій X виявив своє задоволення і додав:
- Намагайтесь просуватись вперед з тим процесом. Не треба гаяти часу через те, що він коротко жив. Процес треба закінчити якнайшвидше.
- Святіший Отче, я теж пишу життєпис того хлопця, але, на відміну від Дона Боско, я вміщаю багато спогадів його друзів.
- Добре! Коли закінчите, принесіть мені, прошу, один примірник, і я дуже радо його прочитаю.
Отець Сальотті вийшов з тієї аудієнції в Папи зі сльозами на очах. Місяцем пізніше папа Пій X помер, а коли Сальотті закінчив біографію Домініка, він зійшов до крипти базиліки Святого Петра, де лежав гріб Пія X, і поставив книжку на ньому. Він клякнув і сказав: «Ось, Святіший Отче, приніс я свій твір. Благословіть його з неба на славу Домінікові Савіо... ».
