Вівтар Пресвятої Богородиці був гарно прикрашений. Це той самий вівтар, перед яким Домінік посвятився 8 грудня і до якого стільки разів вертатиметься часто повторюючи оту свою посвяту. Починався місяць травень. Цей місяць, що християни присвятили Матері Божій, зветься у салезіянських установах «місяцем Марії». Юнаки доводять добрими ділами, що вони люблять Пресвяту Діву Марію, щоб таким чином принести Богородиці в останній день місяця гарну китицю духовних квітів.
Домінік вирішив з деякими приятелями поставити також малий вівтарик перед образом Богородиці в спальні. Треба було знайти столик, обрус, два гарні свічники, два вазони для квітів, трохи сукна на тло за образом Пречистої Страдниці, що висів на стіні.
Вирішувати, однак - легка справа, але коли мова йде про здійснення задумів - стає важче, адже відомо, що кишені в школярів вічно порожні! На кожного призначили малу суму, але Домінік навіть і цього не міг віднайти, бо не мав! Тому почав він переглядати свою шкільну лавку. Знайшов деякі книжки, що для нього були дуже вартісні, адже отримав їх в дарунок від Дона Боско. Незважаючи на це, він їх приніс до організаторів: «В мене нема нічого іншого! Вони можуть придатися».
Виникла ідея організувати лотерею. Знайшлись інші книжки, дехто витягнув з своєї шафи ще якісь речі. І лотерея увінчалась великим успіхом. Закупивши потрібні речі, почали працювати групами. В другий день травня, по молитвах, перед нічлігом, всі з ретельністю промовляли перед прибраним Богородичним образом по три «Богородице Діво».
