пʼятниця, 31 жовтня 2008 р.

ШІСТЬ ГОДИН ЗАПІЗНЕННЯ

ШІСТЬ ГОДИН ЗАПІЗНЕННЯ

В другій годині пополудні по Ораторії блискав­кою пролетіла вістка: Домінік Савіо зник, його нема ніде в Ораторії!

- Він був на сніданку?

- Ні, він не снідав. Я знаю, бо він сидить коло мене в їдальні.

- А в школі був?

- Не було його і там. Був відсутнім на всіх лекціях. Вчителі нічого не знають.

- А він часом не захворів?

- Ану, загляньмо до спальні.

Ліжко Домініка застелене і його нема.

- А може вчиться в залі для науки! - І там нічого.

- Та може Дон Боско відіслав його додому на відпочинок. Але тоді він повідомив би про це вчителя.

- Ходімо до Дона Боско, напевно, він знає де Домінік.

Дон Боско задумався на хвилину, потім сказав спокійно з усмішкою на устах:

- Заспокойтесь, я знаю де він.

Зійшов він сходами до ризниці, а звідси -в святи­лище. Там стояв Домінік, з однією рукою на аналої, а другою - на грудях.

Отець підійшов до хлопця і покликав його. Домінік не ворухнувся. Тоді схопив його за руку й делікатно потряс ним.

- Служба Божа вже закінчилась? – обернувшись,спокійно запитав Домінік.

- Дивись, котра вже година - друга пополудні.

Домінік збентежився, засмутився через довге запізнення і вибачився.

- Іди тепер обідати, - сказав коротко Дон Боско. - Якщо тебе будуть питати, де ти був, скажи, що я вислав тебе до міста з дорученням.

У неділю, після Служби Божої, всі хлопці виходили з церкви, а Дон Боско, звичайно, ще довго молився в ризниці. І ось чує, хтось з кимось говорить за престолом. Пішов він подиви­тись, що діється і побачив Домініка, який ди­вився на кивот і з небесним усміхом говорив до Ісуса, затримувався, наче б слухав якусь відповідь, потім знову говорив. Між іншим таке говорив: «Так, Господи, я Вам вже сказав і знову кажу: я Вас люблю й хочу любити аж до смерті. Так! Краще смерть, ніж гріх!»

Дон Боско, який вже бачив Домініка в захваті після Святого Причастя, покликав його і запитав:

- Домініку, ти часто спізнюєшся вранці. Що з то­бою?

-Я сам не знаю. Я гублюсь і не можу слідкувати за часом молитви. Мені здається, що бачу такі гарні речі, що години минають, як секунди! - відповів Домінік з усією простотою