Домінік не міг робити для свого ближнього чогось великого, але робив все, що було в його силах та можливостях. Він завжди був готовий помогти усім! Чи то треба було доглядати хворих, чи якомусь товаришеві в додаткових лекціях, чи замітати,чи прислуговувати при столі - він завжди був готовим. Навіть свої рукавички позичав тим, що мерзли.
Але одного дня прийшло йому на думку зробити щось велике! В Ораторії були й інші хлопці, що помагали своєму ближньому - Михайло Руа, Іван Кальєро, Йосиф Бонджованні, Келестин Дурандо - юнаки, що стануть пізніше дуже визначними постатями в салезіянській Конгрегації. Руа стане першим наступником Дона Боско та буде проголошений блаженним. Іван Кальєро буде великим місіонером, першим салезіянським єпископом та кардиналом. Кожен, однак, працював окремо. Чому не з'єднати їх та інших охочих в одне товариство, щоб спільно працювати для добра потребуючим? До цього товариства належала б тільки вибрана горстка і носило б воно назву «Братство Непорочної Діви».
Домінік поговорив про це з кількома друзями, які цілковито захопились такою ідеєю. Дон Боско радив взятись до організації такого товариства поволі. Треба спершу спробувати, чи вийде написати кілька правил та запровадити їх в життя. Тоді, через кілька місяців вони знову обговорять можливість створення такого товариства. Так і зробили. Відбулись перші загальні збори, на яких учасники дійшли до згоди в багатьох питаннях. Спочатку товариство мало бути таємним і лише Дон Боско мав про нього знати. Визначились з цілями Братства. Члени зобов'язувались ставати кращими, приступаючи часто до Святого Причастя та до Святої Сповіді, виявляти своє велике почитання до Пречистої Діви Марії. Також зобов'язувались допомагати Дону Боско, стаючи без великого «шуму» та з тактом малими апостолами серед товаришів. Хлопці не хотіли бути «поліцаями» чи «шпигунами», а тільки радісними юнаками, що мають за мету поширювати між друзями радість та заохочувати їх працювати над власним характером.
Зібрання визначило трьох членів, а саме - Домініка Савіо, Йосифа Бонджованні та Михайла Руа (який вже помагав Дону Боско, будучи учителем) щоб накреслили правила Братства, які пізніше мали прийняти всі інші члени. Домінік написав правила новоствореного товариства. Це підтверджують Дон Боско та учитель Домініка о. Франчезія. У ці правила юнак вклав усю свою любов до Пресвятої Богородиці. У цей сам час Дон Боско писав правила для Салезіянської Конгрегації тому, коли Домінік мав якісь сумніви, одразу звертався до свого наставника.
8 червня 1856 р. Домінік написав гарним почерком правила і всі члени Братства, прочитавши їх вголос, погодились прийняти їх та практикувати.
Коли всі зійшлись, Домінік прочитав чітким голосом свій «архитвір». Після короткої передмови, в якій члени Братства посвячувались Матері Божій, були три основні зобов'язання, а саме:
1. Додержуватись правопорядку в Ораторії;
2. Виховувати приятелів лагідним нагадуванням, заохочувати їх чинити добро словами, а ще більше власним прикладом.
3. Використовувати добре час.
З наступних 21 статей згадаємо лише перші чотири:
1. Першим нашим обов'язком буде досконалий послух настоятелям, яким ми повністю довіряємо.
2. Нашим першим та особливим заняттям буде виконувати свої обов'язки.
3. Взаємна любов єднає наші душі і ми виявлятимемо її до всіх приятелів без жодних винятків. Будемо згадувати про них, коли вважатимемо за потрібне.
4. Призначимо півгодини на тиждень, щоб зустрітись і, по молитві до Святого Духа та короткому духовному читанні, говорити про досягнення членів Братства в побожності й чеснотах.
А ось 21 стаття, остання: у ній схоплені ввесь дух Братства та вся любов Домініка до Матері Божої:
21. Братство віддається під покров Непорочно Зачатої, від якої бере свою назву. Кожен член носитиме медаль Непорочної. Щире синівське довір'я до Матері Божої, особлива до Неї ніжність, постійна набожність, зроблять нас сильнішими від усіх перепон, витривалими в постановах, суворими з самими собою, люб'язними з ближніми і точними в усьому.
Того дня, 8 червня 1856 р., побачило світ Братство Непорочної Діви Марії: архитвір Домініка Савіо.
Йому залишилось жити всього ще дев'ять місяців, але його Братство довго існуватиме у всіх салезіянських училищах, підготовлятиме у всіх Ораторіях юнаків до відданого й ретельного християнського життя.
