Дзвінок рано-раненько будив юнаків в Ораторії. Вони вискакували з ліжок та поспішали митися, хоча не бракувало лінюхів, котрі обертались на другий бік. Холодна вода проганяла сонливість і підіймала веселий настрій. Не було слуг ні у спальнях, ні в інших приміщеннях Ораторії. Тому кожен стелив своє ліжко і чим краще його застелював, тим краще спав наступної ночі.
Перед сніданком була Служба Божа та година в залі для навчань, щоб повторити лекції дня. Однак, не думайте про мисочки, молоко, грінки з сиром, ковбасою; юнаки одержували тільки велику булку чорного хліба і її з'їдали біля водяної помпи на подвір'ї. Відтак виходили вони до школи, що у місті. Швидко подавались до вчителя Бондзаніно, який чекав на них. За лавками сиділи вже інші хлопці, здебільшого сини багачів та визначних родин, які до школи приїжджали підводами.
Школа професора Бондзаніно була однією з найславніших тодішніх шкіл у місті Турині. Тому Домінік Савіо мав за приятелів синів впливових родин: графів, маркізів та багатіїв. А як же виглядав Домінік Савіо, син нужденних рільників, між синами туринської знаті та аристократії? Ось що писав той учитель:
«Не пам'ятаю, щоб я мав уважнішого, слухнянішого, чи такого повного пошани учня як Домінік Савіо. Він в усьому та для всіх був прикладом. Одежа на ньому і його зачіска - звичайнісінькі, прості. А в тім, якщо мова йтиме про одяг та про його селянське походження, хлопчина був завжди таким охайним, вихованим, ввічливим, що сини знатних та заможніх самі шукали його товариства».
Між синами шляхти були хлопці довгоязикі, що не могли помовчати п'ять хвилин, лінюхи, котрі радше веліли б своїм візникам вивчити їхні лекції, ніж самим сидіти над книжками, тож і вони ставали уважнішими та стараннішими завдяки їхній дружбі з Домініком. Той, хто пізніше стане графом Святого Руфіна, не соромився часто повторювати: «Скільки разів я, дивлячись на Домініка, уважніше слухав під час викладання та краще вивчав лекції!»
