Чи не було важким для Домініка бути таким добрим? Чи не хотілось і йому виписувати на стінах: «Хто це прочитає - осел», чи «Геть з математикою!»? Чи не було приємніше пропустити школу і побігти на базар, де можна було дивитись і брати участь в різних іграх і жартах блазнів, наїстися досхочу і більше яблук чи сливок, сховати мишку в шухляду професора, який не подобається.
Ні, не було йому легко бути добрим. Але він був добрий, тому що він хотів таким бути, тому він щодня просив помочі в Бога бути добрим.
Походив він із села, де блазні давали свої видовища раз в році, під час сільського празника, а, коли селом ішов якийсь веселун з трубою й барабаном, всі виходили на вулицю, щоб його побачити, і не тільки молоді! Тепер він щодня два рази мусів пройти ринком, де клоуни біля шатер запрошували на їхні видовища. В групі не було настоятеля, бо отцеві Боско допомагав лише о. Алязонатті, тому легко було відстати від групи, видумавши яку-небудь причину... Зрештою, Дон Боско лише по-батьківському докорятиме...
Деякі з товаришів Домініка користали з такої нагоди. Не раз вони запрошували його на забаву, вважаючи, що з участю Домініка, їхнє порушення буде меншим. Домінік, однак, умів поборювати свою цікавість та охоту і завжди відповідав: «Найгарніша для мене розвага - сповнення всіх моїх обов'язків; а якщо ви бажаєте бути моїми справжніми приятелями, маєте мені в цій моїй постанові помогти».
Це знаменні і, водночас, зворушливі слова - він просить своїх товаришів помогти йому поводитись добре, бо почувається таким слабим, що потребує помочі.
Але одного дня товариші таки вмовили його.
Сто разів говорив він, що не піде; сто разів вдавалось йому протистояти запрошенням приятелів, але одного разу не витримав.
- Щось надзвичайне, небувале... приходіть!, - закликали клоуни.
Товариші звернулися до Домініка: «Чуєш? Ходи, хоч один раз підеш з нами і ти!»
Домінік на цей раз послухав їх. Він не пішов до школи, а подався в напрямку шатра клоунів. Але, зробивши кілька кроків, відчув, що Ісус не був би з цього задоволений і йому самому буде незручно наступного дня прийняти Його в Святім Причасті до свого серця. Він з рішучістю затримався. Своїм здивованим товаришам сказав: «Слухайте, я зробив погано, що послухав вас. Ми робимо щось таке, що Дону Боско не подобається. Я йду до школи. А ви зробіть мені ласку: не запрошуйте мене більше іти з вами на видовища клоунів. Інакше не зможемо більше бути приятелями».
По кількох хвилинах всі ввійшли до школи і вчитель Бондзаніно зміг розпочати свої лекції.
