Вже пройшло шість місяців відколи Домінік прибув до Ораторії. Минула зима і весна розмаїла все навколо зеленою травою, зазвучали чудесним співом пташки. Тієї весни, а йшов 1855-ий рік, Домініку дивно мріялось. Першої неділі квітня, як і звичайно, Дон Боско проповідував своїм хлопцям. Його проповіді були дуже цікавими, насиченими прикладами, і теми не були важкими. Дон Боско тієї неділі говорив про святість і поділив проповідь на три частини: а) Бог хоче, щоб кожний з нас став святим; б) стати святим неважко; в) для того, хто стане святим, призначена нагорода в небі.
Дехто з хлопців недовірливо похитував головою та блукав думками під час тієї проповіді, бо святість видавалась їм прісною і неосяжною. Домінік, однак, слухав уважно та роздумував над тим, що чув. І коли Дон Боско своїм приємним та переконливим голосом подавав аргументи та наводив приклади, Домінік думав, що отець проповідував лише для нього. Хотів він стати святим, як св. Луіз, чи великий місіонер Франциск Ксаверій... Святість і йому здавалась чимось неможливим та Дон Боско говорив, що стати святим дуже легко.
Від тієї неділі Домінік почав мріяти про святість: «Бог хоче, щоб я був святим, тому я таким хочу стати».
Дон Боско сказав, що можна стати святим будучи веселим та радісним. Добре! Але як це може бути? Не треба постити, страждати, бичуватись? Не треба молитися цілими ночами, так як св. Франціск з Асижу? Речі для Домініка неможливі! Коли б він був старший, напевно поїхав би на місії, так як св. Франціск Ксаверій, як самі Апостоли. Як можна стати святим над книжками, у школі, на подвір'ї та в їдальні? Домінік задумався, посерйознішав. Дон Боско помітивши це покликав хлопчину:
- Що з тобою, Домініку? - запитав він його.
- Та нічого...
- А ти таки змінився. Вже не смієшся... Чи ти може зле почуваєшся?
- Та ні. В мене все гаразд. Бачите, Отче, я маю сильне бажання стати святим. Раніше я думав, що стати святим - це важка справа. А ви, натомість, сказали, що це легко, і що всі можуть це зробити. Повторюю, що я дуже хочу стати святим. Але не знаю, що маю робити, як маю поводитися.
Дон Боско усміхнувся - Домінік вже перейшов добрий шмат дороги до святості, навіть того не знаючи. Святість полягає в любові до Бога й до людей, а Домінік справді любив Бога й товаришів, навіть якщо багато терпів за це.
- Хочу подати тобі формулу, як стати святим, - казав Дон Боско. Передусім будь веселим. Те, що непокоїть тебе і перешкоджає бути спокійним походить не від Бога. Так, треба бути веселим. Треба відчувати справжню радість, а не ту, що відчувають збиточники. Радість, що виникає внаслідок миру з Богом та людьми. А ще виконуй шкільні обов’язки та будь побожний. Пильнуй науку, у школі будь уважним, у молитві – ретельним, але не з гордості, не для того, щоб тебе хвалили, а з любові до Бога, з наміром стати справжньою людиною. І останнє - роби добро ближньому. Допомагай завжди своїм товаришам, навіть і тоді, коли тобі це буде неприємно. Святість полягає в тому, що я тобі щойно перелічив.
В день іменин Дона Боско, 24 червня, в Ораторії було свято. Кожний хотів виявити якнайкраще свою любов отцеві. Дон Боско, бажаючи винагородити юнаків за такий вияв любові до нього, сказав: «Кожен хай напише на листочку паперу дарунок, який бажав би отримати від мене. Запевняю вас, що справді намагатимусь вдоволити всі ваші бажання».
Читаючи листи, Дон Боско зауважив, що здебільшого прохання були поважні, написані по глибоких роздумах, не бракувало, проте, і дивацьких прохань, що викликали сміх - дехто просив сто кілограмів шоколаду, щоб вистачило на цілий рік. На листкові Домініка було написано таке: «Поможіть мені стати святим!»
