Листопад минув, почався грудень. В Ораторії дихалось особливою «атмосферою», ширився незвичайний запал. Юнаки частіше й побожніше приступали вранці до Св. Причастя. Радісніше й голосніше співались пісні до Пресвятої Богородиці. Була це дев'ятниця у підготовці до празника Непорочного Зачаття. Йшов рік 1854.
В тому році Папа Пій IX, після консультацій з усіма єпископами в світі з питання проголошення Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці правдою віри, і, отримавши від них позитивні відповіді, оголосив, що 8-го грудня, саме у празник Непорочного Зачаття за латинським календарем, в базиліці св. Петра, урочисто повідомить про вірування, що Пресвята Богородиця була непорочно зачата. Увесь світ чекав того дня. У католиків поглиблювалась любов до Матері Божої і кожний підготовлявся до величавих святкувань.
Дон Боско, як відомо, безмірно любив Пресвяту Богородицю і мало не щодня говорив про Неї на вечірніх молитвах своїм хлопцям. Дев'ятниця до Свята почалася з великим запалом.
Одного дня, а точніше 28 листопада, Домінік зайшов до кімнати Дона Боско, і той запитав хлопчину:
- Щось робиш на честь Пречистої Діви Марії, Домініку, під час Дев'ятниці?
- Хочу передусім висповідатись, щоб якнайкраще підготуватися в душі. Опісля буду старатися добре виконувати «духовні квітки» - добрі діла, які ви поручаєте нам щодня. Крім того, щодня приступатиму до св. Причастя.
- Тільки це?
- Є ще одна річ: буду боротися усіма моїми силами проти смертельного гріха.
Дон Боско з великою радістю поглянув в ясні очі Домініка. Весь сенс його священичого життя був у словах того юнака: боротися всіма силами проти гріха. Домінік це розумів і хотів допомогти Дону Боско. Він додав:
- Буду молитися до Ісуса й Марії, щоб вони вволили мені радше вмерти, ніж згрішити хоч би й простимим гріхом проти моєї невинності.
Настав день 8 грудня. Папа Пій IX в соборі св. Петра, в присутності багатьох єпископів і сили-силенної вірних проголосив, як непомильну правду віри, що Марія вже від першої миті свого існування не була сплямована первородним гріхом. Затягнене чорними хмарами небо у Римі прояснилось - відкрилось, коли папа проголошував ту правду віри, і проміння сонця в незвичайний спосіб осяяло його обличчя.
Після Служби Божої Домінік підійшов до вівтаря Пречистої Діви, витягнув з кишені листок, на якому раніше написав кілька рядків, - він добре обдумав написане, - і посвятився Матері Божій молитвою, яка згодом стане відомою на весь світ: «Маріє, Вам віддаю своє серце: нехай воно завжди буде Вашим. Ісусе й Маріє, завжди будьте моїми приятелями! Благаю Вас: дозвольте мені радше вмерти, ніж нещасно, важко згрішити».
Того вечора місто Турин було освітлене безліччю свічок. Нарід виходив на вулиці й великим натовпом подавався до святині «Марії Утішительки», покровительки міста. Юнаки Дона Боско теж брали участь у величних святкуваннях. Проходили вони вулицями міста зі свічками в руках, виспівуючи радісно побожні гімни на честь Пренепорочної Діви Марії.
